Un poema de Montserrat Abelló traduït a l'ucraïnès

Al jardí plou.
L’herba és dreta:
petites agulles erectes,
antenes de la terra,
esponja negra.

I jo romanc callada,
profundament retreta,
amb els fils invisibles
de tot de vides tendres entre mans.

Dona, necessària com la pedra,
sempre endinsada en la terra!

В саду йде дощ.
Трава пряма:
малі та стрункі голки,
земні антени,
чорна губка.

І я мовчазна,
відлюдкувата,
з незримими нитками
всього та лагідні життя в руках.

Жінка, необхідна як камінь,
Завжди занурена у землю!

(De Vida diària, 1963)

Traducció: Andriy Antonovskiy